Конференція відбулася в рамках Проекту Координатора проектів ОБСЄ в Україні «Попередження тортур і жорстокого поводження в місцях позбавлення волі» (Проект).

Проект спрямовано на дослідження проблем організації постійно діючої системи громадського моніторингу в установах Державної кримінально-виконавчої служби України як складової національних превентивних механізмів попередження катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання.

В якості слухачів конференції та експертів з питань, охоплених проектною тематикою, взяли участь: представники дипломатичного корпусу та міждержавних організацій; Верховної Ради України, зокрема, експерти Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; керівний склад Державного департаменту України з питань виконання покарань (ДДУВП); провідні фахівці в галузі дотримання прав людини в органах Міністерства внутрішніх справ України; провідні фахівці Міністерства юстиції України, представники Генеральної прокуратури; науковці; заступники керівників обласних управлінь ДДУВП та представники правозахисних громадських організацій, які безпосередньо здійснювали проектний моніторинг; представники інших зацікавлених організацій.

Відкрив конференцію Посол Координатора проектів ОБСЄ в Україні Любомир Копай. У своєму вступному слові пан Посол звернув увагу учасників Конференції на актуальність Проекту, що виконується, адже Проект торкається людей, які перебувають в ізоляції від суспільства. Він також зазначив, що ОБСЄ не в перше реалізовує подібні проекти. З 2006 року ОБСЄ спільно з Міністерством внутрішніх справ України реалізують проект присвячений створенню та діяльності мобільних груп, головним завданням яких є попередження порушень прав людини у спеціальних установах МВС. Пан Посол розповідав про особливість Проекту, що виконується з ДДУВП. Він зазначив, що після підписання Україною низки міжнародних документів, зокрема Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань (Факультативний протокол), Українська сторона зобов’язана створити національні превентивні механізми попередження катувань, зокрема великою мірою це стосується установ виконання покарань (УВП). Таким чином, спільним Проектом ДДУВП та ОБСЄ, уперше в Україні започатковується постійно діюча система громадського моніторингу дотримання прав людини, що, в свою чергу, може стати складовою частиною або, навіть, основою загальнодержавних превентивних механізмів. «Гуманізація в’язниць – це благородна справа, якою займається вся Європа» – такими словами завершив свій виступ пан Посол.
У конференції взяв участь Девід Раймонд Льюіс, який представляв Посольство США в Україні. Він розповів про засади захисту прав ув’язнених в США, зокрема повідомив про цікавий експеримент коли у штаті Техас спробували запровадити приватні в’язниці. Ці в’язниці повинні були фінансувати приватні структури. На жаль, експеримент виявися невдалим, оскільки фінансування почало зменшуватися, що призводило до погіршення умов тримання засуджених. У США, на відміну від України, держава сама заохочує створення та діяльність громадських організацій, які слідкують за дотриманням прав ув’язнених. Це, зокрема, робиться шляхом надавання НУО державних грантів. Фактично, фінансування громадських організацій здійснюється двома шляхами: за рахунок державних коштів та за рахунок власних надходжень організації.

Наталія Вутова, заступник Представника Генерального Секретаря Ради Європи з координації програм співробітництва в Україні, на початку свого виступу розповіла про напрямки роботи Ради Європи щодо попередження тортур. Вона зазначила, що базовим документом, на основі якого працює Рада Європи в означеному напрямку, є Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. Всі країни, які приєднуються до Ради Європи у якості нових членів повинні ратифікувати цю Конвенцію в найкоротші строки. Ця конвенція, зокрема, передбачає створення Європейського комітету з попередження катувань, який працює з точно визначеним мандатом. Нещодавно (у вересні 2009р.) делегація цього комітету працювала в Україні. Комітет працює в рамках конфіденційності: вся отримана в ході перевірки інформація спочатку передається державі, що перевірялась. Через певний проміжок часу доповіді комітету оприлюднюються. «Це робиться для того, щоб діалог з відповідною державою та неурядовими організаціями міг продовжуватися» - зазначила виступаюча. Іншими інституціями покликаними захищати права ув’язнених є Комісар з прав людини та доповідачі Моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи. Як відомо, Комісар з прав людини також, не так давно, відвідав Україну. Він, зокрема, зустрічався з представниками державної влади, обговорюючи питання реформування пенітенціарної системи. У 2010 році планується ще один його візит в Україну. В доповненні до моніторингового аспекту діяльності Ради Європи в Україні, йшлося далі у виступі, існує дуже багато інших програм співпраці Ради Європи з Україною, в тому числі, програма, яка реалізовується через Європейську комісію. Основна мета цієї програми – встановлення єдиної системи розслідування катувань по відношенню до осіб, які знаходяться в ІТТ та СІЗО. Вона покликана попередити порушення прав людини на ранніх стадіях кримінального процесу. Активно робота ведеться також щодо вдосконалення Кримінально-процесуального кодексу України.

Про внесок уряду Швейцарії у захист прав засуджених в Україні розповідав Мануель Еттер, директор Швейцарського бюро співробітництва в Україні. Він зазначив, що співпраця між Україною і Швейцарією має значну історію. Наприкінці 90 років між урядами двох держав була підписана угода про надання технічної допомоги Міністерству юстиції України та установам виконання покарань. Одним із важливих напрямків роботи Швейцарського бюро є покращення інфраструктури УВП. Активна робота ведеться в напрямку покращення умов, які б сприяли швидшому виправленню ув’язнених та їх ресоціалізації: це і збереження постійних контактів ув’язнених з їх сім’ями, кращій адаптації ув’язнених після відбуття покарань. Інший напрямок співпраці - робота з неповнолітніми ув’язненими, їх освіта. Значна увага приділяється розробці механізмів, що знижуватимуть помилки досудового слідства. Зараз ведеться робота по удосконаленню кримінального законодавства України, зокрема, тих статей, які стосуються неповнолітніх та жінок. Робота ведеться і з персоналом установ виконання покарань. В Білій Церкві (Київська обл. ВК № 35) поряд з виправною колонією був створений навчальний центр, де працівники ДДУВП можуть підвищити свою кваліфікацію.

Петро Кочерган, начальник Управління із забезпечення взаємодії з Державним департаментом України з питань виконання покарань Міністерства юстиції України, розповів про діяльність міністерства в напрямку забезпечення прав ув’язнених. Він зазначив, що Міністерством юстиції підготовлено ряд законопроектів, присвячених гуманізації кримінально-виконавчого законодавства. Зокрема, розроблено законопроект, що забезпечить виконання Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання на території України. Планується внесення змін до кримінально-виконавчого законодавства, в першу чергу, спрямованих на покращення умов перебування засуджених в УВП: збільшення кількості короткострокових та довгострокових побачень, телефонних дзвінків засуджених з родичами.

В законопроекті передбачено розширення кола осіб, які можуть без спеціального дозволу потрапляти на територію УВП: Міністр юстиції, уповноважені ним особи, члени Європейського комітету з питань запобігання катуванням, голова спостережної комісії та представники громадських організацій. П. Кочеган також зазначив, що розробляється нове положення про спостережні комісії, адже саме на них, відповідно Кримінально-виконавчого кодексу, покладено завдання здійснення громадського контролю за УВП. На думку виступаючого, однією із причин, яка заважає реформуванню пенітенціарної системи, є недостатнє фінансування ДДУВП. В цьому році Державний департамент профінансований лише на половину від потреб.

Олег Мартиненко, начальник Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС Апарату міністра внутрішніх справ України, розповідав про досвід роботи МВС у забезпеченні прав затриманих осіб та осіб, що перебувають під слідством. Він зазначив, що однією із передумов попередження жорстокого поводження є чітка регламентація діяльності працівників міліції. На жаль, на даний час, існують значні прогалини у законодавстві. Наприклад, у Дисциплінарному Статуті відсутні чіткі норми, які передбачали б, за який проступок потрібно застосовувати те чи інше дисциплінарне стягнення. В Статуті чітко описана процедура накладання стягнення, однак не чітко вказано підстави їх застосування. Одним із засобів оцінки діяльності працівників міліції є введення певного критерію оцінювання. Чим зараз і займаються фахівці МВС та громадськість. Ще одним із дієвих превентивних механізмів захисту прав людини у відповідних спецустановах, на думку доповідача, є негайний доступ потерпілого до адвоката або захисника. Олег Мартиненко розповів і про міжнародний досвід зниження рівня порушень прав людини. Існує, наприклад, такий інструмент фінансового впливу: за порушення працівником міліції Дисциплінарного Статуту штрафи стягуються не з державного бюджету, а з бюджету відповідного відділення МВС, де працює правопорушник. Як практика показує, така система є досить ефективною.

Алла Мукшименко, керівник Центру правової допомоги населенню "Громадський захисник", співголова громадської ради при ДДУВП, розповідала про Роль Громадської ради (ГР) при Державному департаменті України з питань виконання покарань у розробці механізмів попередження тортур та інших видів жорстокого поводження або покарання в УВП. Нещодавно ГР було вироблене своє бачення шляхів реформування пенітенціарної системи України, яке отримало позитивні відгуки з боку керівництва ДДУВП. В своєму виступі Алла Мукшименко розповідала про необхідність реформування громадських рад в регіонах. Зокрема, потрібно чітко визначити критерії формування персонального складу ГР, більш детально, на нормативному рівні, регламентувати її діяльність, зокрема в тій частині, що стосується визначення кількісного складу її учасників.

Дмитро Гройсман, координатор Вінницької правозахисної групи, у своєму виступі розповів про практику реагування громадських організацій у разі наявності скарг на тортури та інші види жорстокого поводження в УВП. На початку свого виступу він визначив декілька причин, що, на його думку, провокують порушення прав людини. Це, зокрема: недостатньо кваліфікований персонал УВП (адже відсутні спеціальні навчальні заклади); недостатнє фінансування з боку держави; наявність в колоніях великого виробництва, що іноді активно працюють, навіть тоді коли це в офіційних даних не зазначається. Це при тому, що у адміністрації є, на його погляд, необґрунтовані важелі впливу на ув’язненого: дострокове звільнення, надання доступу до лікування, тощо. На думку доповідача, ефективність мобільних (моніторингових) груп в системі ДДУВП можливе лише після закріплення їх повноважень на рівні закону.

Проблемою є і те, що не існує єдиних стандартів, єдиної системи реагування на скарги ув’язнених про застосування до них катувань. Кожна правозахисна громадська організація працює за власною методикою. На думку пана Дмитра, потрібно активно залучати органи прокуратури до розгляду скарг, які надходять до правозахисних організацій, адже саме прокуратура покликана забезпечувати законність в УВП та відповідно реагувати у випадку вчинення адміністрацією або персоналом УВП якихось протиправних дій.

Андрій Сухоруков, який представляв Міжнародне товариство прав людини – Українську секцію зазначив про ще одну проблему, з якою стикаються правозахисні організації, що опікуються ув’язненими. Це – ставлення до ув’язнених. Воно є негативним. При чому не лише з боку адміністрації УВП, але й в самому суспільстві. Значна частина людей обурюється і дивується тому, як можна використовувати такі великі державні кошти, кошти міжнародних організацій на утримання цих «нелюдей». На думку виступаючого, злочинець є небезпечним лише тоді коли він знаходиться на волі. В цьому випадку до нього потрібно застосовувати силові методи. Після того ж, як злочинця затримали та засудили, він, фактично, перестає бути небезпечним, оскільки ізолюється від суспільства. На цьому етапі повинні вмикатися всі можливі механізми для перевиховання, виправлення людини, що оступилася.

У завершальній частині Конференції було заслухано доповіді регіональних координаторів Проекту, які робили виїзди до установ виконання покарань.

Олександр Косторний, координатор Проекту у Львівські області, виступив з пропозицією вдосконалення процедури анкетування, зокрема, на думку виступаючого, потрібно опитувати респондентів без представників адміністрації. А отримання реальних даних можливе лише за наявності систематичного контакту з ув’язненими.

Звіт склали: Андрій Сухоруков, Голова Правління МТПЛ – УС; Володимир Брущенко, Голова Правління Євроклубу «Право і Захист»; Іван Валах, Менеджер проектів Євроклубу «Право і Захист».

Джерело: http://hreuc.com/