---

 

Проблемні задачі як засіб розвитку творчих здібностей учнів
 
О.М.Войний, Бердянський державний педагогічний університет

 

Джерело: Бердянський державний педагогічний університет
 
У сучасних умовах проблемі творчості і творчих здібностей особистості приділяють увагу філософи, соціологи, психологи, педагоги. Вітчизняні психологи переконливо довели, що задатки творчої здібності властиві будь–якій людині, будь–якій дитині. Не менш важливим є висновок психолого–педагогічної науки про те, що творчі здібності необхідно розвивати з раннього віку. Якщо ж дитину з перших років не привчати до творчої діяльності, то втрати від цього важко буде виправити в наступні роки. Отже, розвитку творчих здібностей дітей слід приділяти увагу з раннього дитинства.
 
Над проблемою розвитку творчих здібностей працювали багато науковців. Психологічні аспекти цього питання розглядалися у працях Л.Виготського, Г.Костюка, Т.Кудрявцева, Л.Леонтьева, А.Пономарьова, П.Якобсона та інших. Педагогічні та дидактичні аспекти розвитку творчих здібностей висвітлено в працях Г.Альштулера, П.Аутова, М.Левітова, В.Сидоренка, М.Сказіна, Ю.Столярова, Д.О.Тхоржевського та інших. Методичні підходи до розвитку творчих здібностей і технічної творчості досліджені у наукових працях В.Алексеєва, Г.Буша, В.Качнева, В.Моляко, А.Осборна та інших.
 
Учені стверджують, що найбільш сприятливі умови для розвитку творчих здібностей створюються у процесі праці. Основна праця дітей – навчання. Цілком закономірно, що для виховання в учнів творчих рис їх навчання треба зробити творчим. На жаль, у нашій школі переважає репродуктивне трудове навчання. Цей процес часто являє собою передачу інформації від учителя до учнів. Учитель подає готові знання, а учні пасивно їх запам’ятовують, і чим точніше на наступних уроках вони відтворюють одержані в готовому вигляді знання, тим краще вони „встигають”. Але репродуктивно набуті знання й уміння не знаходять застосування на практиці. Учителі рідко залучають дітей до розв’язання творчо-технічних задач, створюють проблемні ситуації, організовують творчі експерименти.
 
Процес трудового навчання у школі має бути спрямований не тільки на набуття учнями певних знань та вмінь, а й на формування в них інтересу і здібностей до певної діяльності, зокрема творчо-технічної. На уроках і практичних заняттях з трудового навчання до того ж здійснюєть підготовка школярів до вибору професії, трудової діяльності взагалі.
 
Трудове навчання згідно зі шкільними програмами минулих років передусім мало технологічний напрямок. Об’єкти праці, що виготовлялися учнями на заняттях у майстернях, розглядалися лише з позицій: як виготовити деталі, як їх з’єднати між собою в цілий предмет, які слід виконати оздоблюючі роботи.
 
Розділ програми трудового навчання „Технічне моделювання” передбачав вивчення питань обладнання і принципу дії модельованої техніки та обладнання і принципу дії моделі. Мається на увазі, що учні під час роботи над моделями будуть залучатися і до їх конструювання, що в свою чергу, передбачає розвиток їх творчо-технічних здібностей. Однак на практиці з’ясувалось, що в багатьох школах технічне моделювання зводилось до вивчення способу виготовлення моделі, а її обладнанню, принципу дії та конструюванню уваги приділялось недостатньо.
 
В умовах систематичного підвищення вимог до трудового навчання, його політехнічної основи, ефективності, виникла суперечність між технологічним (операційним) напрямком трудового навчання, в якому систематично проводилася робота за готовою технічною документацією, і вимогами щодо залучення учнів до творчої праці. Цю суперечність почали ліквідовувати після появи затвердженої Міністерством освіти і науки України у 2001 році нової програми трудового навчання, що побудована на основі творчо-технологчної (або політехнічної) системи навчання. Сьогодні учні систематично залучаються до вивчення будови виготовлюваних об’єктів, починаючи з 5 класу і далі на всіх етапах навчання.
 
Зокрема у всіх темах, крім тих, де це оговорено окремо, виготовлення будь-якого об’єкта пов’язано з вирішенням певних дидактичних задач, уключаючи питання про його конструкцію. Конструювання містить в собі аналіз вимог до розроблюваного об’єкта, визначення принципу його будови і дій, форми і розмірів в цілому та окремих його частин, вираження цих ідей у технічній документації. У п’ятому класі широко використовується колективне обговорення конструкції об’єкта. У шостому класі учням пропонуються роботи за кресленнями з неповними даними і трудові завдання, які вимагають самостійного конструювання простих об’єктів, призначення яких зрозуміле. У сьомому класі учні виконують більш складні завдання (наприклад, розробка конструкції за власним задумом) і залучаються до конструювання простих технологічних пристроїв.
 
Слід зазначити, що заняття, пов’язані з виготовленням відносно простих об’єктів, не слід починати з обговорення способів їх виготовлення за умови наявності готового креслення на дошці. Необхідно насамперед обговорити з учнями конструкцію об’єкта і разом з ними розробити креслення, починаючи з деталей. Така робота вимагає досить багато знань учнів з креслення, конструкцій деталей та способів їх з’єднання між собою. Учні мають постійно вчитися застосовувати на практиці свої знання і вміння. На уроках трудового навчання слід на початку вводити прості, а потім – більш складні роботи з проектування об’єкта, який заплановано виготовити в майстернях. 
  

Деякі вчителі трудового навчання вважають, що така робота потребує більше часу і суттєво зменшить технологічну практику. Але досвід переконує, що організація занять, присвячених конструюванню, повністю себе виправдовує, а набуті при цьому технічні, технологічні і графічні знання та вміння значною мірою прискорюють не тільки розміточні, а й інші операції. Не кажучи про те, що заняття конструюванням підвищують пізнавальний рівень учнів, роблять урок трудового навчання більш цікавим, і вони насамперед сприяють розвитку творчо-технічних здібностей школярів.
 
Вважається, що будь-яке трудове завдання, яке виконують учні на заняттях у шкільних майстернях, може розглядатися як творчо-технічна задача. На наш погляд, під терміном „творчо-технічна задача” слід розуміти таке завдання, розв’язання якого потребує розкриття знань або інтуїції (здогадки). Головне в цих задачах – опора учня на знання техніки й технології та прояв творчого елемента при їх розв’язанні. Разом з теоретичними задачами вчитель повинен використовувати і практичні задачі, які можна виконати у матеріалі. Це, безумовно, правильно, оскільки практична перевірка теоретичного рішення забезпечує закріплення його у пам’яті, формує в учнів упевненість у важливості і необхідності теоретичних знань та своєї праці. Але, на жаль, використання технічно-творчих задач ще не набуло широкого застосування у практиці трудового навчання. Інколи вчителі праці додатково пропонують учням, які раніше за інших виконали трудове завдання, окремі технічні задачі. Такі задачі, як правило, не включають в себе технологічних операцій.
 
Швидкість і якість формування в учнів творчо–технічних здібностей багато в чому залежить від розуміння ними як результату своєї діяльності, так і засобів, за допомогою яких цей результат був отриманий. Активне засвоєння трудових знань та вмінь робить їх більш пластичними, вони легше піддаються перенесенню в нові умови.
 
У формуванні знань і вмінь важливу роль відіграє систематичний контроль за діями і операціями учнів із зазначенням помилок і досягнень. Але успішність пошуку правильних засобів виконання тих чи інших дій залежить не тільки від зовнішнього контролю та оцінки, але й від самоконтролю.
 
На засвоєння нових умінь великий вплив мають попередній досвід та знання. Чим більша в учня база попередніх знань та вмінь, тим швидше він оволодіє новими вміннями та пристосується до роботи в нових умовах, до вирішення нових задач.
 
Один із варіантів використання попереднього досвіду – перенесення вмінь. Наприклад, вміння виконувати операції на токарному верстаті полегшує навчання операцій на інших металорізальних верстатах, а вміння розв’язувати одні технічні задачі часто допомагає вирішувати інші.
 
Як уже зазначалось, на формування в учнів конструкторсько-технологічних знань та вмінь, а також на розвиток їх технічно-творчих здібностей впливає розв’язання технічних задач і особливо задач творчого характеру. Під творчою технічною задачею розуміють виникнення у людини мети створити щось нове і корисне для суспільства, а в нашому випадку – вирішити задачу створення технічного виробу чи технологічного засобу. Творчий характер задачі для учня залежить від його підготовки до розв’язання подібних задач. Тому одна і та ж задача для одного учня є творчою, а для іншого – ні. Більш того, для одного і того ж учня певна задача в різний час може мати різний рівень складності. Якщо учень не володіє необхідним мінімумом інформації або не може використати на практиці раніше засвоєну інформацію, то задача для нього стає не творчою, а просто непосильною. Задача не є творчою і в тому випадку, якщо учень добре володіє алгоритмом її розв’язання.
 
Для опанування раціонального способу розв’язання творчих конструкторсько-технологічних задач важливе значення має послідовне виконання певних розумових дій. А для цього необхідно навчити школярів аналізувати задачу, чітко виділяти в ній дані, відомі та невідомі елементи і умови, розчленовувати процес розв’язання на окремі етапи з використанням відповідних алгоритмічних, напівевристичних, евристичних прийомів тощо.
 
Приступаючи до розв’язання технічної задачі, учень повинен добре зрозуміти та наочно уявити її зміст, визначити її приналежність до одного з відомих класів задач. Учитель при цьому має пояснити учневі, що і для чого він повинен робити.
 
Значний вплив на розвиток творчо-технічних здібностей учнів має шкільний курс креслення. Креслення не тільки дає їм певну систему графічних знань, умінь та навичок, але й формує у них здатність використовувати графічні засоби будь-якого рівня абстрагування від реальних об’єктів та їх положення у просторі, переводити умовні моделі і знаки у більш наочне зображення предметів різного призначення, вчить самостійно виготовляти за своїми кресленнями діючі об’єкти. Тобто головним є не стільки ступінь оволодіння технікою виконання графічних зображень, скільки вміння мисленнєво перетворювати образно-знакові моделі, мати динамічну просторову уяву, мислення і технічну спостережливість.
 
Побудові креслення передує виконання ескізу. Після виконання ескізу починається попередня побудова креслення. Для виконання креслення необхідно проаналізувати ескіз, тобто виявити закономірні геометричні співвідношення та послідовність побудови.
 
Процес побудови креслення можна поділити на три етапи: спостереження зображуваного предмета, його вимірювання з нанесенням на аркуш його розмірів та власне побудова креслення.
 
Спостереження при виконанні креслення має особливе значення, тому що в результаті цього формується правильний або неправильний образ предмета, який слід накреслити. Тобто успішність побудови креслення залежить від чіткості та правильності уявлень, що виникають під час спостереження.
 
Головний компонент спостереження – це виділення в предметі, що розглядається, конструктивних елементів, які визначають його форму. Після цього учні переходять до аналізу пропорцій, до розгляду складових частин предмета. Для формування в них чіткого уявлення про об’єкт треба надати їм можливість попрацювати з такими деталями і з’єднаннями: різьбовими, шпоночними, шліцьовими, з деталями кріплення, осями і валами.
 
Для правильного виконання креслення недостатньо уявити форму предмета, виділити конструктивні елементи та з’ясувати співвідношення між його частинами. Необхідно визначити його розміри. При формуванні навичок вимірювання учні стикаються з певними труднощами, погано уявляють реальну величину одиниць вимірювання. Виконання креслень потребує від них уміння визначати „на око” величину предмета та його частин, а також відстань між ними. Зрозуміло, що візуальне вимірювання не може замінити вимірювання за допомогою інструмента. Але воно необхідне для визначення масштабу та поля креслення.
 
Під читанням креслення розуміють процес, який формує просторовий образ предмета. Але для того, щоб читати креслення, потрібно не тільки уявляти просторовий образ предмета, а й давати характеристику предмета на кресленні.
 
Для читання креслення необхідно виробити в учнів уміння розчленовувати форму предмета на прості геометричні тіла. Неможливо навчитися читати креслення без систематичних вправ у читанні креслень окремих геометричних фігур. Для напрацювання таких умінь та навичок великого значення набуває робота учнів з реальними предметами, виробами та механізмами. Найбільший ефект дає той метод навчання, який забезпечує активну розумову діяльність школярів.
 
Курс креслення може забезпечити розвиток творчого мислення учнів, якщо в ньому використовувати проблемні ситуації. Проблемні ситуації на уроках креслення мають бути тісно пов’язані з іншими видами навчання. Тому в шкільному курсі креслення можуть і повинні використовуватись позапрограмні завдання, наприклад, задачі-головоломки, які є ефективним засобом розвитку технічно-творчих здібностей учнів. Можна використовувати задачі з книги ” Задачі-головоломки з креслення” А.Пугачова [3]. Це задачі на визначення форми предмета за кількома зображеннями тощо. Такі творчі задачі виступають засобом діагностики і розвитку творчих здібностей учнів. Тому нами була розроблена методика розв’язання задач з конструювання. Вона охоплювала:
• визначення побудови та принципу дії заданої за допомогою креслення конструкції;
• перенесення принципу дії відомої конструкції на аналогічну заданій;
• визначення відсутньої ланки в конструкції;
• проектування конструкції в загальній, схематичній формі;
• конструювання виробу за заданими технічними вимогами;
• конструювання на власний розсуд.
 
Таким чином, для розвитку в учнів творчих здібностей учитель повинен максимально активізувати їх розумову діяльність.
 
Як уже зазначалось, проблемні ситуації є одним з важливих засобів формування і розвитку технічно-творчих здібностей учнів. Для цього необхідно згадати раніше засвоєні та придбати нові знання та вміння, ліквідувати невідповідність між науковими та практичними знаннями й уміннями. Учитель використовує проблемні ситуації, для розв’язання яких учням необхідно застосовувати набуті знання та вміння в нових конкретних умовах, або коли учням треба вибрати з кількох можливих способів вирішення проблеми один оптимальний. Проблемні ситуації можуть бути викликані ще й протиріччям між схематичним зображенням та конструктивним оформленням технічного пристрою.
 
Проблемні ситуації створюються завдяки неповноті даних в ескізі, кресленні, технологічній чи інструкційній карті або іншій технічній документації. Цей методичний прийом дозволяє залучати до розв’язання проблеми весь клас. Тобто учням необхідно вибрати з набутої системи знань ті, які дозволять успішно вирішити поставлену задачу. Наприклад, при засвоєнні теми „З’єднання дерев’яних деталей” учні стикаються з проблемою вибору раціонального способу виконання операції, а також виду з’єднання, тобто вибору найбільш раціонального для даних умов виду з’єднань (з’єднання в шпунт чи гребінь, рейку вставку, та інше); при цьому мають враховуватися вид деревини, наявність ручного інструмента, обладнання для деревообробки. Вибравши вид з΄єднання, учні мають вирішити, яким чином та за допомогою якого інструмента, обладнання можна виконати роботу. Розв’язувати комплекс технічних проблем учень зможе тільки шляхом застосування знань і вмінь, як нових, так і раніше сформованих.
 
Заплановані вчителем проблемні ситуації можуть бути використані ще й у таких випадках: при виникненні дефектів деталей, виробів, помилок при їх виготовленні (технологічний процес), невиконанні правил експлуатації, тощо.
 
Аналіз проблемної ситуації, використання раніше засвоєних та нових знань (довідкова література) дозволяє учням успішно розв’язувати проблемні задачі, а отже, розвивати їхні творчі здібності. 
 

ЛІТЕРАТУРА

 
1. Газарян С.С. Стратегия выбора. – М.: Просвещение, 1981. – 214.
2. Лук А.Н. Психология творчества. – М.: Просвещение, 1978 . – 127 с.
3. Пугачев А.С. Задачи-головоломки по черчению. – Л.: Просвещение, 1971. – 239с .
4. Рапацевич Е.С. Формирование технических способностей у школьников. – Минск: Народна асвета , 1987. – 95с .
5. Тхоржевский Д.А., Гетта В.Г. Проблемное обучение на уроках труда: Книга для учителя. – Минск.: Народна асвета, 1986. – 128 с.